Де знаходиться підшлункова залоза у людини

Анатомічне розташування: де знаходиться підшлункова залоза в організмі людини

Запитання про те, де знаходиться підшлункова залоза, виникає при появі дискомфорту у верхній частині живота. Цей орган травної та ендокринної системи розташований у глибині черевної порожнини, а точніше — у зачеревному просторі (spatium retroperitoneale). Анатомічно підшлункова залоза лежить на рівні першого та другого поперекових хребців (L1–L2), простягаючись поперечно від одинадцятипалої кишки до селезінки.

Орган щільно притиснутий до задньої черевної стінки та знаходиться глибше за більшість інших внутрішніх органів. Через таке зачеревне розташування підшлункової залози її патології тривалий час можуть протікати без виражених зовнішніх симптомів. Маса дорослого органа становить від 70 до 90 грамів, а довжина коливається в межах 14–22 сантиметрів при товщині до 2–3 сантиметрів.

Відношення до сусідніх органів: де знаходиться підшлункова залоза відносно шлунка та хребта

Назва органа відображає його точну топографію в положенні людини лежачи на спині. Тоді зрозуміло, де знаходиться підшлункова залоза відносно шлунка: вона розташована безпосередньо під ним. У стоячому положенні залоза знаходиться позаду шлунка, відокремлена від нього сальниковою сумкою. Передня поверхня органа межує із задньою стінкою шлунка, що створює тісний анатомічний та фізіологічний зв’язок між ними.

Задня поверхня підшлункової залози прилягає до хребетного стовпа, черевної аорти, нижньої порожнистої вени та лівої ниркової вени. Права частина органа огибається петлею дванадцятипалої кишки, яка утворює для неї своєрідну анатомічну «підкову». Лівий край звужується і контактує з воротами селезінки та лівою ниркою. Таке щільне оточення магістральними судинами пояснює складність хірургічних втручань на даному органі.

Проекція на черевну стінку: де знаходиться підшлункова залоза та як розпізнати її зони

На передню черевну стінку проекція органа припадає на епігастральну ділянку (верхню частину живота) та ліве підребер’я. Лінія проекції проходить горизонтально, приблизно на 5–10 сантиметрів вище рівня пупка. Точка найвищої чутливості при запаленні найчастіше збігається з проекцією головки або тіла панкреас.

У здоровому стані підшлункова залоза не пальпується через черевну стінку у дорослих людей із нормальною або підвищеною масою тіла. Намацати її через жирову тканину та м’язи живота неможливо. Лікар-гастроентеролог або хірург може пропальпувати орган тільки у дуже худих пацієнтів при глибокому видиху або в разі формування великих кіст та патологічного збільшення розмірів залози.

Відділи органа: з яких частин складається та де знаходиться підшлункова залоза в кожній анатомічній зоні

Для точної діагностики аналізують три основні сегменти паренхіми: головку, тіло та хвіст. Кожен відділ має власні анатомічні орієнтири, що визначають локалізацію патологічного процесу.

Головка є найширшою частиною органа. Вона розташована праворуч від серединної лінії тіла та повністю заповнює згин дванадцятипалої кишки. У цій зоні проходить спільна жовчна протока, тому при набряку або пухлинах головки виникає механічна жовтяниця за рахунок здавлення жовчовивідних шляхів.

Тіло перетинає хребет справа наліво на рівні першого поперекового хребця. Воно має тригранну форму і складається з передньої, задньої та нижньої поверхонь. Саме в зоні тіла найчастіше відчувається локальний біль під час первинного гострого запалення панкреатичної тканини.

Хвіст знаходиться у лівому підребер’ї, косо піднімаючись угору до рівня 10–11 ребра. Він звужується догори та впритул торкається селезінки. При патологіях хвоста біль виникає виключно з лівого боку та часто віддає у поперек або під ліву лопатку.

Симптоми та локалізація болю: як зрозуміти, де знаходиться підшлункова залоза під час нападу болю

Характер та локалізація больового синдрому безпосередньо залежать від того, де знаходиться підшлункова залоза та які саме її частини залучені в запальний процес. При гострому панкреатиті біль рідко буває точковим, оскільки зачеревний простір має багату іннервацію.

Симптоматика, яка вказує на ураження саме цієї анатомічної зони:

• Оперізувальний біль у верхній половині живота, що поширюється на спину, ліве та праве підребер’я.
• Посилення відчуттів через 20–40 хвилин після прийому жирної, смаженої їжі, гострих страв або алкоголю.
• Підсилення болю у положенні лежачи на спині та його послаблення в позі ембріона або при нахилі тулуба вперед у сидячому положенні.
• Супутня нудота, приборкана багаторазова блювота жовчю, яка не приносить полегшення, та виражений метеоризм.
• Поява відчуття важкості та розпирання в епігастральній ділянці безпосередньо під грудниною.

Якщо біль віддає переважно в ліве підребер’я та ділянку лівої нирки, це свідчить про ураження хвоста органа. Локалізація болю в епігастрії по центру характерна для ураження тіла залози.

Практичні нюанси діагностики: чому важко візуалізувати, де знаходиться підшлункова залоза на УЗД

Ультразвукове дослідження є первинним методом оцінки стану паренхіми, але глибоке розташування залози створює технічні перешкоди. Оскільки орган знаходиться за шлунком та кишечником, ультразвукова хвиля повинна пройти крізь повітряні перешкоди в травному тракті. Гази в петлях кишок та шлунку повністю відбивають ультразвук, через що лікар бачить лише акустичну тінь замість тканини залози.

Для якісного огляду зони, де знаходиться підшлункова залоза, потрібна спеціальна підготовка. Пацієнту призначають дієту без продуктів, що викликають бродіння, за 2–3 дні до обстеження. Також застосовують піногасники (препарати симетикону) для зменшення кількості газів у кишечнику. Обстеження проводять суворо натщесерце (після 8–12 годин голодування).

У деяких випадках під час УЗД лікар просить пацієнта випити склянку води через трубочку. Наповнений водою шлунок виконує роль «акустичного вікна», що дозволяє чітко роздивитися тіло та хвіст органа. Якщо візуалізація залишається незадовільною через анатомічні особливості чи виражений метеоризм, призначають комп’ютерну томографію (КТ) з контрастуванням або МРТ. Ці методи дають змогу чітко побачити зачеревний простір незалежно від наявності газу в кишечнику.