«Гойда» – це як спалах, короткий і яскравий. Один вигук – і ось уже інтернет вирує мемами, а хтось згадує похмурі сторінки історії. У 2022 році Іван Охлобистін видав це слово на мітингу, і воно знову ожило, загравши новими барвами. Але що таке «гойда»? Звідки вона взялася, і чому так чіпляє?

Коріння в опричнині: суворий початок

Уявіть XVI століття, час Івана Грозного. Його опричники – така собі суміш гвардії та карателів – кричать «Гойда!» під час страт чи набігів. Так, принаймні, пишуть у хроніках. Наприклад, Альберт Шліхтінг, німецький автор того часу, описував, як опричники вигукували це слово, схвалюючи розправи. Щоправда, Шліхтінг не був очевидцем, а переказував чутки. Може, він злегка перебільшив, щоб додати драматизму? Історики досі чухають потилиці, але факт залишається: «гойда» пов’язана з опричниною.

Значення слова «гойда» тоді було простим – заклик до дії, на кшталт «Уперед!» або «Бий!». Але вже в ті часи воно несло похмуру енергію, асоціюючись із жорстокістю. Чуєш «гойда» – і в голові картинка: сокири, крики, хаос. Не дивно, що слово залишилося в пам’яті як щось лякаюче.

Тюркський слід: звідки пішло слово?

А тепер давайте заглянемо глибше. Звідки пішло «гойда»? Лінгвісти, на кшталт Макса Фасмера, говорять про тюркське коріння. Схоже, слово народилося з «айда» – вигуку, який у татарській або турецькій означає “пішли”, «давай». У російській мові «айда» досі жива: «Айда кататися!» – знайомо, правда? «Гойда», найімовірніше, просто його родич, злегка змінений через фонетику. В українській, до речі, є «гойдати» – качати, але це, здається, інша історія. Чи ні?

Наголос – окреме питання. У старих текстах зустрічається і «гОйда», і «гойдА». Володимир Даль у словнику пише «гайда» з наголосом на другий склад, ближче до тюркського. Але сьогодні частіше чуємо «гОйда» – звучить могутніше, чи що. Чому так? Може, просто звикли. Слово «гойда» – що це? Це вигук, який прийшов із тюркських мов і прижився в російській, обріс історією та смислами.

Література: від Толстого до Сорокіна

Без письменників «гойда» могла б залишитися в запорошених літописах. У XIX столітті Олексій Толстой у «Князі Срібному» оживив слово, вклавши його в уста опричників. У нього «гойда» – це про епоху, про жорстокість і вірність царю. Пізніше Михайло Булгаков у комедії «Іван Васильович» зробив слово майже смішним. Пам’ятаєте, як опричник вривається з криком “Гойда! Бий їх!”? Тут уже відчувається іронія.

Але справжній прорив стався 2006 року, коли Володимир Сорокін у «Дні опричника» зробив «гойду» мало не головним героєм. Слово звучить десятки разів, супроводжуючи сцени насильства, патріотизму й абсурду. Сорокін, схоже, хотів показати «гойду» як символ гротескної, перебільшеної «русскости». І це спрацювало: після його книги слово стало культурним кодом, який кожен розуміє по-своєму. Значення слова «гойда» у Сорокіна – це і сатира, і критика, і похмурий гумор.

«Гойда» сьогодні: мем чи клич?

У 2022 році Іван Охлобистін крикнув «Гойда!» на мітингу в Лужниках, назвавши його «давньоруським міждометом». Інтернет вибухнув. Хтось побачив у цьому пафосний заклик до боротьби, хтось – привід для жартів. У соцмережах почалися меми: “Гойда! Пора за хлібом!« або »Гойда, а то запізнимося!”. Але за сміхом ховалася і тривога: слово нагадувало про насильство, про минуле, про щось не зовсім затишне.

Сучасне значення «гойди» двояке:

• Для одних – патріотичний клич, символ дії та рішучості.
• Для інших – іронічний мем, що висміює пафос або агресію.

Цікаво, що «гойда» майже не зустрічається в словниках. Ні в Даля, ні в Ожегова немає точного визначення. Це робить слово якоюсь примарою – воно є, але його ніби й немає. Гойда – що це? Культурний феномен, який живе в книжках, мемах і суперечках.

Чому воно так чіпляє?

«Гойда» чіпляє, бо воно коротке, дзвінке, з нальотом старовини. Воно як постріл: різко, голосно, не забудеш. У ньому є енергія, яка розбурхує. Але є і зворотний бік: зв’язок з опричниною відштовхує. Коли чуєш «гойда», мимоволі думаєш: це просто жарт чи щось серйозніше? Лінгвіст Юдиф Розенкранц якось сказала, що «гойда» – це дзеркало епохи. Може, вона й має рацію. Слово змінює смисли, як хамелеон, підлаштовуючись під час.

До речі, у соцмережах хтось написав: «Гойда – це коли хочеш крикнути, але не знаєш, навіщо». І, знаєте, це схоже на правду. Слово ніби просить, щоб його використали, але кожен вкладає в нього щось своє.

І що зрештою?

То що означає «гойда»? Це клич опричників, тюркське «айда», літературний образ та інтернет-мем. Звідки пішло слово «гойда»? З тюркських мов, через епоху Івана Грозного і книги письменників. Який у нього сенс? Залежить від контексту: для когось – заклик до боротьби, для когось – привід посміятися. Гойда – сучасне значення – це суміш історії, сатири та суперечок. Слово живе, змінюється, і, схоже, ще не раз нас здивує. А ви що думаєте? «Гойда» – це просто мем чи щось більше?