Іноді все складається ідеально: ти бачиш фото милого цуценя, читаєш про його вірність, добродушність, інтелект… і ось воно вже мешкає в тебе вдома. А потім раптово настає момент, коли ніс каже: «Стривай… а чим це тут так пахне?». І ні, це не брудні шкарпетки чи забуті хустки. Це — смердючі собаки, у яких так склалося з природою: сильний запах — їхнє друге ім’я.
Це не робить їх поганими, не означає, що вони не заслуговують на любов чи увагу. Але якщо ти збираєшся завести собаку, корисно знати, які породи смердять , і чому це відбувається. Все-таки сморід – це не просто незручність, а цілком собі дзвіночок для догляду, харчування та навіть медичного спостереження.
“Я не брудний, я натуральний”: звідки береться запах?
Для початку важливо зрозуміти: собаки із сильним запахом – це не завжди результат бруду. Часто справа у фізіології, шерсті, роботі сальних залоз чи навіть генетиці.
Ось кілька причин, з яких собака смердить псиною , навіть якщо він щойно з ванної:
- Тип вовни. Довга, густа або жирна вовна затримує вологу та шкірний жир, де бактерії влаштовують вечірку.
- Шкірні особливості. Деякі породи мають складки шкіри, де накопичується піт, бруд та залишки їжі.
- Вуха та зуби. Так, запах може йти від запалень у вухах чи нальоту на зубах – це важливо перевіряти регулярно.
- Живлення. Неякісний корм = збої у травленні = специфічний запах. І не завжди з пащі.
- Наприклад, проблеми з печінкою, шкірою або вухами теж можуть «пахнути» зовсім не парфумерно.
Так що якщо ваш пес смердить нестерпно, не поспішайте купувати найдорожчі шампуні. Спочатку – до ветеринара.
Пахне стабільно: породи, у яких запах у ДНК
Тепер про головне. Є породи собак із сильним запахом, у яких навіть при гарному догляді залишається характерний аромат. Не завжди неприємний, але дуже відчутний. Нижче – список таких «ароматних» хвостатих.
ТОП-6 порід, які часто смердять псиною:
- Бассет-хаунд
Ці вухасті філософи не тільки чемпіони з лінивих поглядів, а й за запахом. Їхня шкіра жирна, вуха довгі і схильні до запалень. Додамо до цього складки і любов повалятися абияк — і отримаємо дуже помітний «аромат». - Лабрадор ретрівер
Улюблені всією країною «добрячки» теж часто у списку тих, хто смердить псиною. Чому? Тому що у них подвійна водовідштовхувальна шерсть, яка затримує запахи та вологу. - Бладхаунд
Цей собаку можна дізнатися навіть із заплющеними очима. Має сильно виражені шкірні складки, плюс активні сальні залози. Запах – їхня фірмова візитка. - Шарпей
Мимішна грудочка складок насправді – справжня знахідка для бактерій. Запах часто з’являється через шкірні інфекції, якщо не стежити за гігієною. - Сенбернар
Великий, пухнастий, добрий… і так, знатно смердючий. Причина – рясна шерсть і схильність до слинотечі. А слина – це завжди потенційне джерело запаху. - Кокер-спаніель
Власники густої, шовковистої вовни, яка вмить вбирає запахи. Плюс у них нерідкі вушні запалення.
Ці породи смердять не тому, що «погані», а тому, що вимагають особливого догляду. Причому регулярного та ґрунтовного.
Чи можна перемогти псовий амбре?
Відразу чесно: повністю усунути запах псини не вийде, якщо у собаки фізіологія така. Але мінімізувати – легко, якщо знати як.
Як доглядати за смердючим собакою:
- Купати за графіком. Ні дуже рідко, ні дуже часто. Зазвичай — раз на 2–3 тижні.
- Сушити насухо. Особливо складки, вуха, пахви. Вологість = запах.
- Чистити вуха та зуби. Не нехтуйте! Це два основні джерела смуги.
- Слідкувати за харчуванням. Часто корм із надлишком жиру чи поганим складом посилює запах.
- Перевіряти шкіру. Якщо є почервоніння, лупа, свербіж – бігом до лікаря.
- Регулярно вичісувати. Щоб позбутися пуху, бруду та відмерлої шкіри.
І ще: не забувайте провітрювати місце, де спить собака. Навіть найдоглянутіша може пахнути, якщо підстилка — як болото.
Запах не скасовує кохання
Собака, навіть якщо він трохи «пахне», — все одно член сім’ї. Смердючі собаки – це не діагноз і не привід відмовитися від вихованця. Просто комусь дісталася шерсть «з ароматом», а комусь слини в комплекті. Але хіба це заважає кохати?
Головне – бути готовим. Знати, які породи смердять, які вимагають особливої уваги, і не чекати, що пес пахне фіалками. А ще пам’ятати: багато ароматів, які людині здаються неприємними, собака взагалі не помічає. Це ми морщимося, а вони живуть спокійно.
Отже, якщо ти вибираєш між «пахучим» та «непахучим» — думай не лише носом, а й серцем. Тому що любов — вона сильніша за будь-яку псину.
