Атерома це кіста сальної залози та способи її видалення

Атерома це: причини виникнення, симптоми, ускладнення та способи видалення

Атерома це доброякісне пухлиноподібне утворення, яке виникає внаслідок закупорки вивідної протоки сальної залози. У клінічній дерматології та хірургії дану патологію також класифікують як епідермальну або сальну кісту. Механізм формування полягає в тому, що сальна залоза продовжує продукувати секрет (себум), але через заблоковане гирло він не може вийти на поверхню шкіри. В результаті цього розтягуються стінки залози і формується щільна капсула зі сполучної тканини, всередині якої накопичуються рогові маси, злущені епітеліальні клітини, краплі жиру та кристали холестерину. Атерома це не пухлина в прямому розумінні цього слова, оскільки вона не містить атипових клітин і не схильна до злоякісного переродження (малігнізації). Проте дана кіста схильна до постійного збільшення та часто піддається запаленню або нагноєнню. Патологія може з’явитися у людей будь-якої статі та віку, але найчастіше її діагностують у пацієнтів від 20 до 50 років, які мають схильність до жирної себореї або акне.

Причини виникнення: чому утворюється атерома це та які фактори прискорюють її ріст

Основною причиною закупорки сальної протоки є зміна реологічних властивостей шкірного сала — його в’язкість підвищується, що унеможливлює нормальний відтік. Це відбувається на тлі метаболічних порушень, гормональних збоїв (підвищення рівня андрогенів) або хронічних захворювань шкіри, таких як жирна себорея чи вугрова хвороба. Крім того, атерома це наслідок механічного пошкодження волосяного фолікула або шкірного покриву під час видавлювання акне, мікротравм при голінні, а також внаслідок тривалого тертя одягом.

Важливу роль відіграють зовнішні фактори: неналежний гігієнічний догляд, використання комедогенної косметики, робота у запилених приміщеннях або при високій температурі повітря, що викликає гіпергідроз. У деяких випадках спостерігається генетична схильність, коли у людини діагностують множинні утворення — атероматоз. Формування кісти відбувається повільно, протягом кількох місяців або навіть років, безболісно для пацієнта на початкових етапах розвитку.

Локалізація та діагностика: як визначається атерома це та які симптоми її характеризують

Візуально атерома це округле, чітко обмежене підшкірне утворення щільноеластичної консистенції. Шкіра над ним зазвичай не змінена у кольорі (якщо немає запалення), але щільно спаяна з центром кісти. При ретельному огляді в центрі горбка можна виявити розширену чорну або темно-сіру крапку — заблоковане гирло сальної залози. При натисканні з нього може виділятися білувата сироподібна маса з неприємним запахом. Розміри утворення варіюються від кількох міліметрів до 5–7 сантиметрів у діаметрі.

Утворення виникає виключно на ділянках тіла, багатих на сальні залози та волосяні фолікули:

• волосиста частина голови (понад 30% усіх випадків діагностики утворення);
• обличчя (щоки, підборіддя, носогубні складки, повіки, ділянка за вухами);
• шия, верхня частина спини та міжлопаткова зона;
• грудна клітка та ділянка декольте;
• зони пахвових западин, пахові складки, калитка та соромітні губи.

Під час первинного огляду дерматохірург проводить диференціальну діагностику, оскільки атерома це патологія, зовні схожа на інші підшкірні вузли. Головна відмінність від ліпоми (жировика) полягає в тому, що ліпома є м’якою, рухомою, не спаяною зі шкірою і не має вивідного протоку. Також кісту диференціюють із фібромою, гігромою, лімфаденітом та дермоїдною кістою. У сумнівних випадках призначають ультразвукове дослідження (УЗД) м’яких тканин або дерматоскопію.

Інфікування та нагноєння: чим небезпечна атерома це при відсутності своєчасного лікування

Головне ускладнення, яке може спричинити атерома це її гостре нагноєння внаслідок проникнення бактеріальної інфекції (найчастіше стафілококів або стрептококів) у порожнину кісти. Провокуючими факторами запалення стають спроби самостійно видавити кісту, травмування, переохолодження або недотримання особистої гігієни. При інфікуванні клінічна картина стрімко змінюється: утворення збільшується у розмірах, шкіра навколо нього червоніє, набрякає, стає гарячою та вкрай болючою при найменшому дотику.

Розвиток гнійного процесу супроводжується симптомами загальної інтоксикації організму: підвищенням температури тіла до 38–39 °C, ознобом, головним болем та загальною слабкістю. Якщо запалена атерома це гнійний осередковий процес, існує загроза самовільного розриву капсули. При розриві назовні гній витікає, але капсула залишається всередині, що призводить до хронічного перебігу та рецидиву. Якщо ж розплавлення капсули відбувається вглиб тканин, гнійний вміст потрапляє в підшкірну клітковину, викликаючи розлитий абсцес або флегмону. Особливо небезпечні нагноєні кісти в ділянці обличчя та голови через ризик поширення інфекції у судини головного мозку.

Сучасне лікування: як ефективно видаляється атерома це в хірургічній практиці

Важливо розуміти, що атерома це утворення, яке не здатне розсмоктатися самостійно. Застосування компресів, мазей (включаючи мазь Вишневського чи іхтіолову) або народних методів є не лише неефективним, але й небезпечним, оскільки часто провокує нагноєння та розрив капсули. Єдиний дієвий метод лікування — повне хірургічне або апаратне висічення кісти разом із її сполучнотканинною оболонкою.

Видалення проводиться в амбулаторних умовах під місцевою анестезією (розчин лідокаїну, новокаїну або артикаїну). Тривалість процедури становить 15–30 хвилин. Вибір методики залежить від розміру утворення та наявності запального процесу:

Хірургічне висічення скальпелем є класичним та найнадійнішим методом. Лікар робить невеликий розріз шкіри, після чого вилущує кісту разом із капсулою без її розриву. При необхідності накладаються внутрішньошкірні косметичні шви, які залишають мінімальний малопомітний рубець. Цей метод застосовується при великих утвореннях (понад 2 см).

Радіохвильовий метод передбачає використання високочастотних радіохвиль для розрізу тканин та випаровування вмісту. Процедура безкровна, оскільки хвилі одразу коагулюють судини. Перевагами є відсутність необхідності накладання швів, мінімальний ризик ускладнень та швидка регенерація.

Лазерне видалення використовують при атеромах невеликих розмірів (до 1–1,5 см). Лазерний промінь випаровує патологічні тканини та стерилізує операційне поле, що мінімізує ризик інфікування та повторного утворення кісти.

Якщо атерома це вже нагноєне утворення, лікування здійснюється у два етапи. На першому етапі хірург виконує розтин абсцесу, видаляє гній та сироподібні маси, промиває порожнину антисептиками та встановлює дренаж. Пацієнту призначають курс антибіотикотерапії та протизапальних препаратів. Тільки після повного стихання запалення та загоєння рани (через 3–4 тижні) проводиться повторна операція з видалення залишків капсули для запобігання повторному розвитку захворювання.

Післяопераційний догляд та профілактика: що робити після того, як видалена атерома це

Післяопераційний період вимагає ретельного дотримання рекомендацій хірурга для швидкого загоєння тканин та формування непомітного рубця. Рану необхідно щодня обробляти розчинами антисептиків (хлоргексидин, бетадин) та змінювати стерильну пов’язку. Якщо накладалися непоглинаючі шви, їх видалення здійснюють на 7–10 добу після втручання. До повного загоєння шкіри забороняється відвідувати лазні, басейни, відкриті водойми, а також піддавати операційну зону тривалій інсоляції або механічному тертю.

Профілактичні заходи спрямовані на нормалізацію роботи сальних залоз та усунення факторів закупорки проток. Пацієнтам із жирним типом шкіри рекомендовано підбирати засоби догляду разом із дерматологом, використовувати космецевтику з вмістом саліцилової кислоти, цинку та ретиноїдів. Необхідно своєчасно лікувати дерматологічні патології, підтримувати гігієну тіла, уникати травмування шкіри та скоригувати раціон харчування, зменшивши вживання простих вуглеводів, жирної та гострої їжі. При появі будь-якого підшкірного ущільнення слід негайно звертатися до фахівця, оскільки видалення кісти на ранній стадії гарантує швидке одужання без естетичних дефектів.