Якість дизеля на АЗС України: результати незалежної експертизи пального

Якість дизельного пального на українських АЗС залишається темою, що породжує безліч дискусій як серед рядових водіїв, так і в колах професійних оглядачів. Попри масові запевнення операторів ринку про ексклюзивне постачання ресурсу з провідних європейських нафтопереробних заводів, суттєва різниця в цінниках на стелах свідчить про значний розкид технологічних характеристик продукту. Щоб перевірити, чи впливає вартість пального на реальну віддачу автомобільного двигуна, експерти Інституту споживчих експертиз ініціювали комплексне випробування «солярки» в умовах, максимально наближених до реальних.

## Науковий підхід до міфу про економію

Для тестування обрали чотири мережі, що представляють різні цінові сегменти: преміум-сектор (Socar, OKKO), середній ціновий діапазон (Parallel) та лоукост-сегмент (БРСМ-Нафта). Різниця у вартості літра між найдорожчою та найдешевшою мережею на момент дослідження сягала 9 гривень. Аби з’ясувати, чи виправдана ця переплата в експлуатаційному плані, автори експерименту відмовилися від суб’єктивних відчуттів на користь високих технологій.

Як випробувальний інструмент обрали динамометричний стенд Dynapack, сертифікований за міжнародними стандартами. Це обладнання дає змогу моделювати складні умови руху: від опору ходової частини до врахування набігаючого потоку повітря, швидкість якого корелюється зі спідометром. В якості «піддослідного» виступив Nissan Qashqai 2021 року випуску з 1,5-літровим дизельним агрегатом та механічною трансмісією. Пробіг у 67 тисяч кілометрів гарантував «здоров’я» системи живлення, що було критично важливо для чистоти вимірювань крутного моменту, потужності та фактичної витрати палива.

## Результати: де ховається прихована вигода

Отримані дані стали показовими. У той час як пальне від Socar, OKKO та Parallel продемонструвало майже ідентичні показники віддачі двигуна, зразки з мережі-дискаунтера виявилися значно слабшими. Автомобіль, заправлений «дизелем» від БРСМ-Нафта, втратив близько 5% крутного моменту та майже 10% потужності. Це неминуче відобразилося на динаміці: час розгону до «сотні» зріс із середніх 14 до 16 секунд.

Проте справжньою несподіванкою стали показники паливної ефективності. В міському циклі авто на пальному з мережі Parallel споживало 5,2 л/100 км, тоді як на найдешевшому зразку витрата підскочила до 6,3 л/100 км. Різниця у літр на кожну сотню кілометрів фактично нівелює всі сумнівні заощадження на ціні за літр пального при заправці. У заміському циклі спостерігалася аналогічна картина: запас ходу на одному баку при використанні неякісного ресурсу виявився на 300 кілометрів меншим, ніж при використанні преміального чи середньоцінового пального.

Історія автомобільного ринку неодноразово доводила: прагнення до миттєвої цінової вигоди часто призводить до додаткових витрат у довгостроковій перспективі. Експеримент вчергове підтвердив, що ціна на стелі — це не лише маркетинговий інструмент, а маркер виробничих стандартів. Використання пального з сумнівними характеристиками не лише підвищує витрати на паливо, але й створює потенційні ризики для паливної системи двигуна, ремонт якої коштує неспівмірно більше, ніж зекономлені на заправці гривні. Для автомобіліста вибір на користь відомих мереж, що тримають планку якості, стає питанням технічної безпеки та загальної економічної доцільності.